Роль Європейського Союзу у врегулюванні кризи в Республіці Малі

Роль Європейського Союзу у врегулюванні кризи в Республіці Малі

   

Розглядається механізм реагування ЄС на кризову ситуацію в Республіці Малі та роль організації в процесі відновлення стабільності в регіоні Сахелю.

Ключові слова: ЄС, Тренувальна місія Європейського Союзу в Малі, Сахель, Республіка Малі, АКІМ, тероризм, Україна.

The EU’s mechanism of crisis response to the Malian conflict and organization’s role in the stability restoration of Sahel region were examined.

Key words:  the EU, the European Union Training Mission in Mali, Sahel, the Republic of Mali, AQIM, terrorism, Ukraine.

Події «Арабської весни» в державах Північної Африки та пов’язані з ними зміни у силовому балансі в Африканському регіоні стали передвісниками вступу регіону Сахелю в стан високої військово-політичної турбулентності. Необхідно підкреслити, що «Революція 17 лютого 2011 р.» та подальша громадянська війна в Лівії, яка спричинила падіння режиму Муаммара аль-Каддафі дала поштовх до дестабілізації в сусідній державі Малі. Масоване повернення туарегів з Лівії до Малі та наявність в їх руках озброєнь, які належали колишнім збройним силам Лівійської Джамахірії, стали каталізаторами чергового туарегського заколоту [10, p.6]. Повстання туарегів завершилося встановленням контролю над Північним Малі з боку Національного руху визволення Азаваду (НРВА), який 6 квітня 2012 р. проголосив Незалежну державу Азавад. В травні 2012 р. бунт проти влади НРВА підняли їхні колишні союзники з тристоронньої ісламістської коаліції у складі Аль-Каїди в ісламському Магрибі (АКІМ), Ансар ад-Дін та Руху за єдність та джихад в Західній Африці (РзЄДЗА). 15 липня 2012 ісламські радикали повністю усунули від влади секулярних повстанців-сепаратистів та проголосили Азавад «ісламським еміратом». При цьому ісламісти прагнули розширити кордони новоутвореної ісламської держави на інші країни Африки, що стало нести пряму загрозу політичним та економічним інтересам держав ЄС в Сахелі. Учасниками конфлікту на боці ісламістів також стали дві розкольницькі групи. Через організаційні суперечності від АКІМ від’єднався батальйон «Ті, що підписалися кров’ю» на чолі з Мохтаром Бельмохтаром. Дана група здійснила терористичну атаку на газовий об’єкт в Ін-Аменасі (Алжир) в січні 2013 р. внаслідок якого загинули 23 особи. 

У свою чергу від Ансар ад-Дін від’єднався Ісламський рух за Азавад (ІРзА) на чолі Аґхабасом Аґ Інталлою. Дана фракція з м. Кідаль оголосила свою опозицію щодо терористичних та екстремістських дій організації Ансар ад-Дін [9, p.2].

Падіння цивільного уряду Малі в березні 2012 р. в наслідок військового перевороту на чолі з  капітаном Амаду Саноґо, лише посилили хаос в середині країни, позбавивши її будь-якого легітимного керівництва та повергнувши у стан внутрішньополітичного хаосу.

Повстанські та радикально-екстремістські збройні групи в Малі 

Отже, виникли прямі ризики втрати європейськими компаніями такими, як Areva, Total, Eramet, Bolloré Group, Eni S.p.A доступу до природних ресурсів регіону (уран, золото, нафта, природний газ, боксити, діаманти, фосфати) та каналів їх постачання. Одночасно відбулося збільшення кількості випадків захоплення в заручники громадян держав ЄС, які перебувають у державах Сахелю через активізацію, пов’язаних з АКІМ, терористичних елементів. Екстремістські настрої  істотно зросли в мусульманських діаспорах Франції та Великобританії, що стало являти загрозу безпосередньо на території цих європейських держав. Погіршенню даної ситуації могли сприяти нові хвилі нелегальних мігрантів з держав Північної Африки та регіону Сахари. Насамкінець збільшення обсягів наркоторгівлі з Західної Африки до Європи вимагали від держав ЄС вироблення власного підходу по протидії нестабільності в Республіці Малі.

Основними віхами інституалізації участі ЄС у малійській кризі виступають наступні події.

23 липня 2012 р. Європейська рада (ЄР) визнала, що відбулися істотні зміни на території Малі, які вимагають реакції ЄС по наданню допомоги уряду країни з метою відновлення контролю демократичного уряду країни над всією територією держави. Верховному представнику ЄС з питань спільної зовнішньої політики та політики безпеки Кетрін Ештон було доручено розробити рекомендації задля реагування на наведені кризові процеси. 18 вересня 2012 р. тимчасовий президент Республіки Малі Діонкунда Траоре звернувся до ЄС з проханням про допомогу з метою відновлення територіальної цілісності країни. 12 жовтня 2012 р. була схвалена Резолюція 2071 РБ ООН в якій містилися заклики здійснити оперативне реагування в ситуацію в Північному Малі з метою збереження стабільності в регіоні Сахелю [11]. Основним механізмом забезпечення даного рішення мала стати участь міжнародної спільноти в процесі експертизи поточного стану збройних сил Малі (ЗСМ) та вироблені програм підготовки збройних сил та сил безпеки країни. З 15 жовтня ЄР  дала вказівки про початок планування можливої військової місії в рамках спільної політики безпеки та оборони. Зазначалася необхідність розробки концепції реагування на кризи під час підготовки ЗСМ, забезпечення повної підтримки з боку малійського уряду та визначення стратегії виходу з конфлікту. 19 листопада 2012 р. була схвалена доповідь Верховного представника ЄС К.Ештон з питань концепції реагування на кризову ситуацію в Малі, а 10 грудня 2012 р. ЄР затвердив концепцію можливої військової тренувальної місії ЄС в Малі (ЄСТММ), яка мала б спиратися на Стратегію безпеки та розвитку в державах Сахелю. Політична та безпекова рада повинна здійснювати політичний контроль над союзною військовою місією на підставі п.3 ст.38 Угоди про ЄС.  Поточні витрати на ЄСТММ мали нести держави-члени в рамках механізму для управління фінансуванням спільних витрат з операції ЄС, які мають військове та оборонне значення (Athena).

В листі від 24 грудня 2012 р. президент Малі надіслав звернення до Верховного представника ЄС з запрошенням на розгортання ЄСТММ в Малі.

В рішенні ЄР 2013/34/CFSP від 17 січня 2013 зазначалося, що ЄСТММ буде діяти в Південному Малі з метою проведення навчання та тренування ЗСМ. Місія перебуватиме під контролем легітимних урядових установ Малі за для відновлення боєздатності ЗСМ та набуття ними спроможності проведення військових операцій, спрямованих на відновлення територіальної цілісності Малі й ліквідації загрози з боку терористичних груп. ЄСТММ не буде залучена до військових дій [6, р.20].

Пропагандистський буклет про місію ЄС в Малі

ЄСТММ має дві основних цілі:

-         Тренувальний інструктаж для військовослужбовців ЗСМ;

-         Підготовка та консультування персоналу командної, управлінської та логістичної ланок, а також проведення підготовки з питань міжнародного гуманітарного права та захисту прав людини, особливо в контексті поводження з військовополоненими.

ЄСТММ мала сприяти посиленню умов для більш надійного контролю цивільного уряду над ЗСМ. Операційне командування ЄСТММ  було доручено бригадному генералу Франсуа Лекоантру (з 1 серпня 2013 року його змінив бригадний генерал Брун Жубер). Штаб-квартира ЄСТММ розташована в м. Бамако (Малі), при цьому осередок підтримки місії мав також діяти в Брюсселі. Політичний контроль над ЄСТММ  здійснює Політико-безпековий комітет ЄС, військовий контроль – Військовий Комітет ЄС. На місці голова ЄСТММ буде отримувати політичний супровід з боку голови делегації ЄС в Бамако та взаємодіяти з координатором ЄС для Сахелю Мануелем Лопесом Бланко. Також ЄСТММ взаємодіятиме з Місією Ради безпеки та оборони ЄС в Сахелі (EUCAP SAHEL Niger), підтримуватиме двосторонню координацію та взаємодію з ООН, Африканським Союзом та ЕКОВАС.

Фінансування ЄСТММ мало скласти 12,3 млн. євро, а мандат ЄСТММ лишатиметься дійним протягом 15 місяців з дати ухвалення рішення про початок місії, тобто від моменту ухвалення Рішення екстреної наради голів МЗС ЄС 2013/87/CFSP від 18 лютого 2013 р.

В кількісному плані ЄСТММ складається з 200 військових інструкторів, 150 військового персоналу для забезпечення безпеки при штаб-квартирі в м. Бамако, а також 150 осіб для матеріально-технічного та медичного забезпечення. На початку європейці планували здійснити навчання 2 малійських батальйонів під назвами «Вараба» ( мовою бамбара «Waraba» означає «леви»)  та «Елоу»( мовою тамашек «Elou» означає «слони»). Але пізніше кількість батальйонів, які мають бути підготовані зросла до чотирьох. У жовтні 2013 року з’явилися офіційні повідомлення, що в рамках ЄСТММ відбувається підготовка третього батальйону для ЗСМ [5]. Бійці нової армії Малі проходять десятитижневе навчання у тренувальному таборі Коулікоро. Батальйон «Вараба» складається з трьох піхотних рот, артилерійської та інженерної частин, його чисельність 715 солдат та офіцерів. Стосовно батальйону «Елоу», то він налічує 700 бійців та 60 транспортних одиниць.

Щодо представницького складу місії, то в першій заяві з цього приводу Майкл Манн, речник К.Ештон, зазначив, що участь в ЄСТММ планують 8 держав ЄС, не вказавши їх конкретно. Пізніше повідомлялося, що в місії братимуть участь 16 держав ЄС та Норвегія. В підсумку до складу ЄСТММ увійшли 22 учасники: Франція – 207 осіб,  Німеччина – 74, Іспанія – 54, Великобританія – 40, Чехія – 34, Бельгія – 25, Польща – 20, Італія – 19, Швеція – 14, Фінляндія – 12, Угорщина – 10, Ірландія – 8, Австрія – 7, Греція – 4, Болгарія та Словенія – по 4, Литва, Естонія, Латвія - по 2, Португалія, Румунія та Люксембург – по 1 військовослужбовцю [6].

    Треба підкреслити, що Стаття 8 рішення ЄР 2013/34/CFSP передбачає можливість залучення третіх сторін до участі в ЄСТММ без шкоди інтересам основних членів місії. Рекомендації щодо участі третіх сторін в ЄСТММ подає командувач місії. Держава, яка приєднується до участі в ЄСТММ має укласти рамкову угоду з метою формування підстав для участі в ЄСТММ, враховуючи контекст діяльності місії. Держави, які робитимуть значний внесок військовий внесок в діяльність ЄСТММ мають отримати ті самі права та обов’язки в плані управління ними з боку керівництва місією, що й члени ЄС, а дані держави мають увійти до складу Комітету контрибуторів [7, p.20-21].

Щодо держав, які не є членами ЄС, відносно участі в ЄСТММ заявила Грузія: міністр оборони Грузії Іраклій Аласанія заявив, що уряд обговорив питання та схвалив політичне рішення про підключення до місії ЄС з метою «життєво необхідного для уряду Бідзіни Іванішвілі зближення з ЄС». 20 березня 2013 р. голова парламентського комітету з питань оборони та безпеки Іраклій Сесіашвілі заявив, що «схвалено рішення у відношенні кількох спеціалістів, які будуть виконувати роль військових радників». Також Грузія планує скерувати до Малі лікарів, інженерів та фахівців різного профілю [8].

Новообраний президент Малі Ібрагім Бубакар Кейта відвідує свого французького патрона Франсуа Олланда.

   Стосовно ролі України в Малі, то у відкритих джерелах містяться повідомлення, що Україна має інтереси у сфері військових постачань до Малі. Зокрема, згідно повідомленню видання Combat Aircraft Monthly Україна до кінця 2012 року мала поставити до Малі, на замовлення уряду країни, два винищувачі Су-25, які проходили передпродажний ремонт на Запорізькому державному авіаційному ремонтному заводі «МіґРемонт».  Також Україна має інтереси в сфері авіаційної транспортної логістики. В січні 2013 р. важкі транспортні Ан-124-100 «Руслан» української компанії «Авіалінії Антонова» в рамках програми НАТО SALIS (стратегічні авіаційні транспортні перевезення) були задіяні у транспортуванні військового контингенту Франції до Малі [2]. Питання про участь України в ЄСТММ було розглянуто на засіданні РНБОУ 12 березня 2013 року, коли було схвалено рішення президента України Указ №127 «Про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України», яке передбачає вказівку для МЗС України підготувати та внести до 20 березня 2013 року в установленому порядку пропозиції щодо можливих форм участі України у тренувальній місії Європейського Союзу в Республіці Малі [4].

      В липні 2013 р. міністр оборони України Павло Лебєдєв заявив, що до уряду України надходили пропозиції щодо надання допомоги в рамках діяльності Багатопрофільної комплексної місії ООН із стабілізації в Малі (МІНУСМА). Україна готова надати для її функціонування медичне обладнання, намети та інший інвентар. Участь українських військових в даній місії Лебєдєв поставив у залежність до стану безпеки в країні для діяльності миротворців та відповідність участі в місії національним інтересам України [3, с.2].

       У свою чергу в українських ЗМІ повідомлялося, що українська сторона готова надати для участі в МІНУСМА штабних офіцерів, спостерігачів, лікарів, технічних фахівців. Заперечення з боку Міністерства оборони України викликає питання виділення місії українських гелікоптерів, оскільки  підрозділи українських вертолітників вже є в трьох миротворчих місіях ООН в Африці – в Ліберії, Конго (Кіншаса) і Кот-д’Івуарі, і є ризик нестачі боєздатної літної техніки в Україні [1]. Варто відзначити, що аналогічна проблема з залученням гелікоптеру для медичних цілей до сих пір існує в ЄСТММ, і воно навряд чи буде розв’язане до кінця роботи даної місії.

    Підсумовуючи аналіз питання автор дійшов наступних висновків:

1.     ЄСТММ має стати черговим кроком для відпрацювання державами ЄС елементів спільної зовнішньої та безпекової політики із захисту інтересів Союзу в регіонах, які мають для нього життєво важливе значення.

2.     Формування чергової місії ЄС для Африки, продовжує підкреслювати зростання значення африканських безпекових проблем для держав Західної Європи, яка надалі все більше буде відчувати на собі тиск асиметричних загроз з південної периферії, що включає держави Північної Африки та Сахелю.

3.     Загалом роль ЄС у розв’язанні кризи в Республіці Малі є доволі обмеженою – військове укріплення молодого демократичного уряду. Це підкреслює небажання Франції надавати допуск навіть партнерам по ЄС до тих зон, які французи розглядають сферою свого виключного впливу. В свою чергу, розгортання в Малі сил МІНУСМА під егідою ООН підтверджує, що Франція у боротьбі з терористичною загрозою (операція Serval), не спроможна діяти настільки автономно, як це робили США в Іраку в 2003-2011 рр.

4.     Аналіз діяльності ЄСТММ засвідчує, що її робота сприяла підвищенню військового потенціалу збройних сил Малі та дала змогу провести мирні президентські вибори в країні. Проте не вирішеною лишається проблема єдності в середині військового керівництва країни, про це свідчить військовий заколот в таборі Каті 30 вересня 2013 року. На тлі чергової активізації НРВА на Півночі Малі новий військовий переворот може ліквідувати зародки стабілізації в країні та несе загрозу всеохоплюючому внутрішньому політичному та національному діалогу.

5.     Через повну комплектацію участь України в ЄСТММ перестає бути актуальною проблемою. Проте постає питання залучення українських військових до її наступниці – МІНУСМА. Варто відзначити, що станом на червень 2013 року з боку держав Європи в МІНУСМА беруть участь представники Франції, Великобританії, Німеччини, Бельгії, Швеції та Італії, і жодної держави Центрально-Східної Європи. Тому вичікувальна позиція України щодо участі в МІНУСМА є виправданою тактикою, яка дозволяє офіційному Києву збільшити свою політичну вагу в переддень Саміту «Східного партнерства» у Вільнюсі, який запланований на 28-29 листопада 2013 р.

Література

1.     Кравченко В. В Мали? Зачем? // Зеркало недели, 19.07.2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://gazeta.zn.ua/international/v-mali-zachem-_.html

2.     Літаки Ан-124-100 задіяні в транспортуванні вантажів для потреб військової місії в Малі, 21.01.2013, Офіційне повідомлення на сайті ДК «Укрспецекспорт» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukrspecexport.com/index/view/lang/ua/p/an32-2/page/6/id/1409

3.     Попович Д. Павел Лебедев: территориальной целостности Украины ничто не угрожает // Коммерсант-Украина, – №106. – 01.07.2013. – С.2.

4.     Указ Президента України №127/2013 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12 березня 2013 року «Про невідкладні заходи щодо європейської інтеграції України», Офіційне інтернет-представництво Президента України [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/15520.html

5.     Cérémonie de début de formation du 3e bataillon malien, 08.10.2013, EUTM Mali Official web-site [Електронний ресурс]. –  Режим доступу:

http://www.eutmmali.eu/?p=1593

6.     Conférence de presse du Général Lecointre à Bruxelles, 11.03.2013 – EUTM official web-site [Електронний ресурс]. –  Режим доступу: http://www.eutmmali.eu/?p=211#sthash.5OdOnNFN.dpuf

7.     Council Decision 2013/34/CFSP of 17.01.2013 on a European Union military mission to contribute to training of the Malian Armed Forces (EUTM Mali) // Official Journal of European Union. – Volume 56. – L 14. – 18.01.2013. – P.19-21.

8.     Defense Minister Comments on Mali Mission, 18.03.2013, Ministry of defense of Georgia official web-site [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.mod.gov.ge/en/news/1763

9.     Francis D.J. The Regional Impact of the Armed Conflict and French Intervention in Mali. – NOREF, April 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.peacebuilding.no/var/ezflow_site/storage/original/application/f18726c3338e39049bd4d554d4a22c36.pdf

10.                       Rebel Forces in Northern Mali: Documented Weapons, Ammunition and Related Materiel, April 2012-March 2013. – Conflict Armament Research/Small Arms Survey. – London/Geneva, 2013 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.conflictarm.com/images/Mali_weapons.pdf

11.                       Resolution 2071 (2012) Adopted by the Security Council at its 6846th Meeting, on 12 October 2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.globalr2p.org/media/files/sres2071.pdf

Мішин Олександр

Оригинал статті, надрукованої у збірнику виступів за підсумками конференції «Європейський Союз та Україна: перспективи трансформації двосторонніх відносин» (25 жовтня 2013 року)